Особливості використання результатів ДНК-досліджень мобільних лабораторій у кримінальному процесі
Вантажиться...
Дата
Автори
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник/консультант
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»
Анотація
Мета статті — проаналізувати процесуальний статус результатів експресаналізів ДНК, виконаних за допомогою мобільних
і стаціонарних ДНК-лабораторій, виокремити переваги й обмеження таких досліджень, визначити критерії відповідності
їх результатів вимогам щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, а також запропонувати шляхи вдосконалення правового регулювання процесуальної
форми застосування спеціальних знань у цій сфері. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових і спеціально-правових методів: індукцію, дедукцію, аналіз,
синтез, порівняння, прогностичний, порівняльно-правовий,
формально-логічний. Досліджено процесуальний статус результатів експресаналізів ДНК, виконаних за допомогою мобільних і стаціонарних ДНК-лабораторій. Розглянуто відмінності між мобільними та стаціонарними лабораторіями,
з’ясовано особливості збирання й оброблення біозразків, окреслено проблемні аспекти допустимості таких результатів як
доказів. Особливу увагу приділено актуальності застосування
мобільних технологій в умовах воєнних дій в Україні та необхідності вдосконалення правового регулювання їх застосування.
Ретельно проаналізовано також останні законодавчі зміни
й судову практику з оцінювання експресдосліджень.
Опис
У сучасному кримінальному провадженні особливе доказове значення мають
сліди, що залишаються на молекулярному рівні, зокрема ДНК-сліди, які можуть
міститися в біологічних зразках, вилучених на місці події. Розвиток технологій у сфері криміналістики сприяв упровадженню мобільних ДНК-лабораторій,
здатних оперативно проводити генетичну експертизу безпосередньо в польових умовах. Це особливо актуально
в умовах воєнного стану, коли виникає
гостра потреба оперативно ідентифікувати людські рештки на місцях масових
поховань або збройних зіткнень.
Попри очевидну ефективність і технологічну зручність мобільних лабораторій, їх застосування супроводжується
низкою криміналістичних і процесуальних викликів. Зокрема, ідеться про оцінювання доказової сили й допустимості
результатів, отриманих під час експресдосліджень ДНК, а також про їх місце
в системі кримінального доказування. У цьому контексті постає потреба
в розмежуванні можливостей мобільних і стаціонарних ДНК-лабораторій,
з’ясуванні правової природи результатів
аналізу, їхнього процесуального статусу, а також у визначенні критеріїв належності, допустимості, достовірності
та достатності таких доказів.
Ключові слова
мобільні ДНК-лабораторії, біологічні зразки, експертне дослідження, докази, властивості доказів, процес доказування, ДНК-ідентифікація
Бібліографічний опис
Латиш, К., Жидков, Д. (2025). Особливості використання результатів ДНК-досліджень мобільних лабораторій у кримінальному процесі. Теорія та практика судової експертизи
і криміналістики. Вип. 2 (39). С. 58—73. DOI: 10.32353/khrife.2.2025.05.
