NSC FSI Repository :: Головна

Інституційний репозитарій Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України NSC FSI Repository (електронний архів академічних текстів) є офіційною електронною інформаційною системою Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, призначеною для накопичення, зберігання та систематизації академічних текстів з метою сприяння розвитку освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності шляхом поліпшення доступу до академічних текстів та сприяння академічній доброчесності.

Документів: 959

Положення про репозитарій Авторський договір

Розділи

Виберіть розділ, щоб переглянути його колекції.

Зараз показуємо 1 - 6 з 6

Нові надходження

Мовленнєва діяльність суб’єктів підвищеного злочинного впливу як предмет дослідження комплексної психолого-лінгвістичної експертизи
(Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», 2025) Бабич, Світлана; Сидоренко, Ольга
Визначено інтеграційний предмет комплексної психолого-лінгвістичної експертизи мовленнєвої діяльності суб’єктів підвищеного злочинного впливу та специфіку їхньої мовленнєвої діяльності в площині психолого-лінгвістичного аналізу.
Концептуальні засади судово-ветеринарної експертизи в Україні: теорія, методологія та праксеологія.
(Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», 2026) Яценко, Іван Володимирович
Дисертація є першою в українській юриспруденції кваліфікаційною науковою працею, в якій на основі комплексного й системного дослідження розроблено концептуальні теоретичні, методологічні та праксеологічні засади формування й реалізації СВЕ в системі експертного забезпечення правосуддя в Україні; надано науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства (КПК, ЦПК, ГПК, КАС, КК, КУпАП) та відомчих підзаконних нормативно-правових актів, а також упроваджено рекомендації щодо використання спеціальних ветеринарних знань під час досудового розслідування правопорушень, вчинених проти життя і здоров’я тварин. У роботі сформульовано теоретичні положення судово-ветеринарної експертизи – принципи, предмет, об’єкт, завдання, методи дослідження. Проаналізовано правовий статус судветексперта як суб’єкта процесуальних правовідносин і судово-експертної діяльності. Аргументовано методологічні основи судово-ветеринарної експертизи: окреслено етапи і стадії її призначення та проведення, обгрунтовно й розроблено методики судововетеринарних досліджень трупів та живих тварин. Уперше розроблено теоретико-гносеологічну конструкцію феноменів ступеня тяжкості шкоди, заподіяної здоров’ю тварини, каліцтва тварин, дефектів надання ветеринарної допомоги та дефектів організації і проведення ветеринарно-санітарних заходів. Наведено теоретико-праксеологічне обґрунтування форм і напрямів реалізації експертної ініціативи під час проведення судово-ветеринарної експертизи, інтеграції спеціальних ветеринарних знань у комплесні судовоекспертні дослідження. Розкрито напрями оптимізації шляхів ефективного застосування судово-ветеринарної експертизи в судочинстві.
Теоретичні та праксеологічні засади реалізації права на захист в Україні.
(Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», 2025) Коломойцев, Микола Миколайович
У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз еволюції законодавства України та формування інституту правничої допомоги в кримінальному процесі, враховуючи глибинні теоретичні напрацювання, практику Європейського суду з прав людини, національну судову практику та міжнародні стандарти у сфері захисту прав людини. Досліджено історичні засади формування доктрини правничої допомоги в Україні. Запропоновано уточнене визначення поняття «професійна правнича допомога». Аргументовано концептуальну роль правничої допомоги як інструмента правового розвитку держави та реалізації принципів верховенства права, доступу до правосуддя й соціальної справедливості. Розглянуто діяльність правозахисних організацій і громадянського суспільства як важливий елемент захисного механізму. У роботі комплексно розкрито проблематику реалізації права на захист у воєнний час, визначено загрози ефективності діяльності адвоката, зокрема обмеження через дистанційність участі, ризики для життя та здоров’я. Запропоновано запровадження більш гнучких механізмів зміни захисника та посилення гарантій конфіденційності. Проведено детальний аналіз спеціального досудового розслідування, запропоновано вдосконалення порядку залучення захисника та чітке регулювання строків ознайомлення з матеріалами справи, що дозволить запобігти формальним підходам. Розроблено концепцію співвідношення загальних гарантій адвокатської діяльності та спеціальних гарантій захисника у кримінальному провадженні як системи загального і часткового. Проаналізовано проблематику безоплатної правничої допомоги в Україні, визначено ключові обмеження її ефективності, запропоновано інноваційні підходи, включаючи розвиток онлайн-форм та інтеграційні комунікаційні стратегії. Обґрунтовано потребу інтеграції техніко-криміналістичних засобів у діяльність захисника, розроблено алгоритм роботи з цифровими доказами, висвітлено ризики кібербезпеки. Розкрито проблематику захисту затриманих осіб, визначено міжнародні стандарти гарантій конфіденційності, права на швидку перевірку законності затримання, а також права на обрання правової позиції. Визначено роль адвоката під час застосування запобіжних заходів, обґрунтовано необхідність активної захисної позиції для мінімізації обмежень прав особи. Розкрито принципи реалізації права на захист у судовому провадженні, акцентовано на важливості перехресного допиту, комплексної оцінки доказів та активної участі адвоката в судових дебатах. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства України, функціонування інституту правничої допомоги, забезпечення справедливого судового розгляду та зміцнення гарантій прав і свобод людини.
Теоретичні та праксеологічні основи криміналістичного вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні.
(Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», 2025) Коваленко , Артем Володимирович
Дисертація є першою в Україні комплексною монографічною науковою працею, в якій розроблено теоретичні та праксеологічні підвалини окремого криміналістичного вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні. У роботі висвітлено концептуальні методологічні положення окремого криміналістичного вчення про збирання, дослідження та використання доказів у кримінальному провадженні: його цільову проблематику, об’єкт та предмет, суб’єктів формування, мету, завдання й функції, сукупність методів та методологічних підходів наукового пошуку, нормативні, теоретичні й емпіричні підвалини, власну термінологію, місце в системі криміналістики та співвідношення з окремими іншими сферами наукового знання, а також архітектоніку вчення. Запропоновано авторський погляд на зміст і складові діяльності доказування за поточної моделі вітчизняного кримінального процесу, криміналістичну класифікацію доказів та місце криміналістичного інструментарію в системі засобів кримінального процесуального доказування. Розкрито сутність збирання доказів як операції з ними, що включає діяльність уповноважених осіб з виявлення джерел (носіїв) доказової інформації та фіксації отриманих від них відомостей. Продемонстровано сутність, процесуальні та криміналістичні засоби попереднього, судового й експертного дослідження доказів у кримінальному провадженні. Запропоновано розуміння використання доказів у кримінальному судочинстві як сукупності логічних та інструментальних операцій уповноважених осіб з обґрунтування доказами (доказовою інформацією), прийняття та реалізації рішень з метою виконання певних завдань у кримінальному судочинстві. Здійснено класифікацію рішень у кримінальному провадженні та продемонстровано місце доказів (доказової інформації) у механізмі їх прийняття.
Реферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
(Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», 2025) Ємець, Іван Олександрович
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність». – Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, Харків, 2025. У дисертації вперше проведено комплексне дослідження концептуальних основ представництва інтересів потерпілого у кримінальному провадженні, їх теоретичних і праксеологічних засад. Розкрито особливості ґенези інституту представництва інтересів потерпілого у кримінальному процесі України, з’ясовано сутність і наукову розробленість проблематики інституту представництва інтересів потерпілого у кримінальному провадженні. З’ясовано, що у разі залучення адвоката до захисту інтересів потерпілої особи, він набуває окремого процесуального статусу, який, однак, не є чітко визначеним у чинному кримінальному процесуальному законодавстві. Обґрунтовано, що адвокат-представник потерпілого повинен бути активним учасником процесу доказування, зокрема в частині встановлення обставин, які підлягають доказуванню за ініціативою потерпілої сторони. Розкрито особливості процесуальної діяльності представника потерпілого на етапах досудового розслідування та під час судового розгляду. Підкреслено значення представництва під час реалізації потерпілим права на відшкодування шкоди, у тому числі у разі необхідності складання цивільного позову, а також в умовах особливих правових режимів – зокрема, під час воєнного стану та у справах про торгівлю людьми. Наголошено, що постраждалі у таких провадженнях є особливо вразливими особами, і саме тому потребують не лише захисту, а й активного супроводу у межах всього кримінального провадження, включно з етапом доказування ключових обставин справи. На підставі аналізу законодавчих норм, які визначають засади забезпечення прав дітей, а також положень міжнародних стандартів «дружнього до дитини правосуддя», встановлено, що ключовим інструментом реалізації процесуального інтересу неповнолітнього потерпілого є принцип компетентного юридичного представництва. Установлено, що законний представник володіє похідною правосуб’єктністю, тобто реалізує лише ті права, що надані дитині, і не може перевищувати меж, встановлених законом. Визначено, що центральним елементом представницької функції у захисті інтересів юридичної особи є діяльність представника. Розкрито предмет сфери процесуальної активності представника юридичної особи. На підставі вивчення слідчої та судової практики встановлено поширені помилки, які допускають представники юридичних осіб, постраждалих від кримінального правопорушення. Сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін до чинного кримінального процесуального законодавства.