Судова експертиза відео-, звукозапису: теоретичні та організаційні засади

Abstract

Зазначено, що експертиза відео-, звукозапису (із галузі знань, що вивчає спеціальну групу особливих слідів, а саме сліди звуку чи відеозображення), порівняно з іншими галузями та підгалузями криміналістики, переживала складний етап становлення та швидкого нарощування науково-прикладного потенціалу в умовах науково-технічного прогресу. Встановлено, що від започаткування фоноскопічна експертиза зароджувалась як мовознавчалінгвістична експертиза, коли експерти-лінгвісти сприймали мовлення особи на слух; визначали певні особливості вимови, дикції, наявність діалектів, загальну стилістику розмови тощо та на підставі цього робили висновок про належність голосу та мовлення тій чи іншій особі. З розвитком техніки та фізичних методів фіксації й сприйняття звукових сигналів, на перший план виходять інструментальні акустичні методи дослідження. Доведено, що в історії фоноскопії можна виокремити три важливих етапи: винахід пристроїв запису і відтворення звуку; винахід пристроїв візуалізації усного мовлення; перенесення опису звуку з вихідної (матеріальної) в цифрову (комп’ютерну) форму. Акцентовано увагу на тому, що об’єкти дослідження експертизи відео-, звукозапису можуть бути як матеріальними (обладнання, технічні пристрої відео-, звукозапису, фізичні носії інформації), так і матеріалізованими (відео-, звукозаписи, які зафіксовані на фізичних носіях інформації). Серед основних об’єктів дослідження в експертизі відео-, звукозапису можна виокремити дві основні групи: аналогові відео-, звукозаписи, їх носії та пристрої фіксації; цифрові відео-, звукозаписи, їх носії та пристрої фіксації, метадані файлів цифрових відео-, звукозаписів. Матеріали обох груп надають інформацію про: зміст промовленого тексту та обставини подій, що відбуваються, комунікативну ситуацію відео-, звукозапису (дослідження методами візуального, аудитивного, лінгвістичного та інструментального видів аналізу); засоби запису та канали комунікації (дослідження методами візуального, аудитивного та інструментального видів аналізу); кількість співрозмовників, хто з ким говорить (діагностичне та ідентифікаційне дослідження); правильність процесуального оформлення походження записів (інструментальне дослідження щодо визначення автентичності, в тому числі, встановлення апаратури запису, з’ясування фактів наявності/відсутності ознак монтажу тощо). Визначено, що предметом експертизи відео-, звукозапису є обставини (фактичні дані), пов’язані як із відео-, звукозаписами, пристроями їх фіксації, так із мовленням людини, яке зафіксоване на певному матеріальному носії інформації, що визначаються судовим експертом на підставі використання спеціальних знань шляхом застосування відповідних засобів (методів) під час дослідження матеріальних і матеріалізованих носіїв інформації з метою вирішення питань, які винесені на вирішення експертів.