Судове тлумачення та криміналістичне обґрунтування правил пред’явлення для впізнання

Вантажиться...
Ескіз

Дата

DOI

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник/консультант

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»

Анотація

Розглянуто проблему достовірності та допустимості результатів пред’явлення для впізнання як однієї з найуразливіших слідчих дій. Мета полягала в поглибленні теоретичного розуміння впізнання як когнітивно-правового процесу, уточненні меж його допустимості та критеріїв об’єктивності. Дослідження здійснено на основі системно-структурного, когнітивно-психологічного та порівняльно-правового методів, що дало змогу виявити взаємозв’язок між процесуальними нормами та психологічними механізмами пам’яті. Установлено, що об’єктивність упізнання визначається не формальними ознаками процедури, а незалежністю пам’яті очевидця та відсутністю сугестивного впливу. Уточнено зміст принципу одноразового тестування пам’яті, визначено критерії когнітивної надійності та обґрунтовано доцільність застосування алгоритмів генерації фоторядів. Дійшли висновку про необхідність адаптації інноваційних методів упізнання (зокрема подвійного сліпого та послідовного) й інтеграції зарубіжного досвіду в національну практику.

Опис

ред’явлення для впізнання традиційно посідає центральне місце поміж слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення ідентичності осіб, предметів або інших об’єктів, які мають значення для кримінального провадження. Його результат часто відіграє вирішальну роль у доказуванні, проте залишається одним із найуразливіших з погляду достовірності та допустимості. Протокол упізнання може бути визнаний недопустимим доказом у разі відхилення від процесуальних вимог, що часто є наслідком неврахування психологічних закономірностей формування, збереження та відтворення образів у пам’яті очевидця. Сучасна судова практика демонструє зміщення акценту з формальної відповідності процедури вимогам КПК України на її об’єктивність і когнітивну надійність. Це засвідчує потребу в міждисциплінарному переосмисленні інституту впізнання не лише як процесуального акту, а й як складного когнітивно-правового процесу, у межах якого взаємодіють юридичні, криміналістичні та психологічні чинники.

Ключові слова

кримінальне провадження, пред’явлення для впізнання, когнітивно-правовий підхід, психологія пам’яті, сугестивний вплив, одноразове тестування пам’яті

Бібліографічний опис

Мірошніченко, Ю. (2025). Судове тлумачення та криміналістичне обґрунтування правил пред’явлення для впізнання. Архів кримінології та судових наук. 2 (12). 107-113. DOI: https://doi.org/10.32353/acfs.12.2025.12

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в