Передісторія становлення судової експертизи об’єктів права інтелектуальної власності в контексті генезису судово-експертної діяльності в Україні (від київського князівства до першої світової війни) (оглядова стаття)

Abstract

У публікації комплексно досліджено передумови започаткування судової експертизи об’єктів права інтелектуальної власності в Україні та за кордоном від X до початку XX ст. в контексті генезису судово-експертної діяльності. Проаналізовано джерела судочинства часів Київського князівства (Русі) і так званих темних століть (XII—XIV): «Руська Правда», договори удільних князів з великими князями й між собою, уставні й дарувальні грамоти князів, судебники та ін., а також Литовські статути (XVI). Обґрунтовано, що поява судової експертизи в Європі пов’язана з походженням і характером доказів у судочинстві. Необхідність у судових експертах виникла тоді, коли їхніх висновків (як легітимних доказів у кримінальному та цивільному процесах) потребував суд. Підкреслено, що вперше процесуальний статус судового експерта як обізнаної людини унормовано у Статуті кримінального судочинства Російської імперії 1864 р. (ст. 112, 690—692, 698 та ін.). Зазначено, що утвердженню судово-експертної діяльності в царині інтелектуальної власності передували легітимізація права на об’єкти інтелектуальної власності в Австро-Угорщині, Англії, Іспанії, Нідерландах, Німеччині, Росії, США, Франції у XVIII ст., а також затвердження адміністративних і судових механізмів її захисту. Водночас у XIX ст. була малопоширеною практика залучення обізнаних людей до розгляду спорів про авторські права на наукові, літературні й мистецькі твори, винаходи та ін. 1913 р. в Україні створено кабінети науково-судової експертизи при прокурорах Київської й Одеської судових палат, що сприяло інституціоналізації судово-експертної діяльності та професіоналізації діяльності судових експертів. Ці обставини створили умови для становлення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності. Проте, Перша світова війна відсунула судові спори щодо прав на об’єкти інтелектуальної власності на другий план.