Протидія оперативними підрозділами незаконному заволодінню транспортними засобами, що вчиняються молоддю.

Abstract

Встановлено, що стан наукової розробленості проблем протидії незаконному заволодінню транспортними засобами, що вчиняються молоддю, свідчить про те, що раніше вказана тема концептуально не досліджувалася. У межах юридичної теорії утворюється новий науковий напрям, пов’язаний із формуванням концептуального знання щодо даного виду суспільних відносин. Констатовано, що структура системи протидії незаконному заволодінню транспортними засобами, що вчиняються молоддю, включає: 1) захист та охорону прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також інтересів суспільства й держави; 2) постійний моніторинг і прогнозування стану криміногенної та оперативної обстановки на відповідній території та напрями оперативного обслуговування щодо протидії незаконному заволодінню транспортними засобами, що вчиняються молоддю; 3) загальну та індивідуальну (ранню) профілактику кримінальних правопорушень відносно молодих осіб, схильних до вчинення незаконного заволодіння транспортними засобами, що вчиняються молоддю; 4) запобігання, попередження, виявлення, розкриття, припинення (нейтралізацію), повне, швидке і неупереджене розслідування кримінальних правопорушень, вчинених молодими особами щодо незаконного заволодіння транспортними засобами; 5) взаємодію працівників оперативних підрозділів поліції між собою, з підрозділами ювенальної превенції та дільничними офіцерами поліції, які входять до складу Управління превентивної діяльності та з офіцерами громад. Зауважено, що значення понятійно-категоріального апарату оперативнорозшукової діяльності полягає в можливості його застосування для прямого (використання під час формулювання правових концепцій, ідей, норм права) чи опосередкованого (вплив на правосвідомість особи) регулювання оперативнорозшукових відносин. Виявлено необхідність теоретичного і законодавчого уточнення понятійно-категоріального апарату оперативно-розшукової діяльності, що має значення для ефективного регулювання таких відносин на основі міжнародних правових стандартів як засобу гарантування прав та основоположних свобод особи.