Процесуальні, організаційні та тактичні засади проведення експертизи в суді

Abstract

Розглянуто три підходи щодо активності суду в доказуванні у кримінальних провадженнях: а) заборона у самостійному встановленні обставин правопорушення; б) обмежена активність, спрямована на перевірку доказів; в) активність у доказуванні для встановлення істині під час судового розгляду. З’ясовано, що діяльність суду в процесі доказування диференціюється на: а) імперативну, тобто безальтернативну, обов’язкову, наказову, що здійснюється на вимогу закону; б) дискреційну, що здійснюється судом на власний розсуд та може реалізовуватися як в пасивній поведінці, так й активних діях суду за власною ініціативою в межах своїх повноважень. Доведено, для встановлення певних обставин кримінального правопорушення суд має доручити без додаткових умов проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам за своєю ініціативою у ситуації пасивності сторін кримінального провадження та потерпілого, відсутності підстав залучення експерта судом відповідно до ст. 332 КПК України. Встановлено, що законодавча вимога проведення криміналістичних, судовомедичних та судово-психіатричних експертиз виключно у державних спеціалізованих установах не обґрунтовано, оскільки відсутнє наукове визначення сутності та ознак криміналістичних експертиз, їх перелік в нормативних актах довільно змінюється адміністративним способом. Аргументовано необхідність доповнення кримінального процесуального законодавства нормами щодо проведення додаткових, повторних, комісійних та комплексних експертиз. Проведено розмежування та встановлені підстави призначення додаткових та повторних експертиз. Доведено, що комплексна експертиза має дві основні правові ознаки: участь не менше ніж двох експертів з різних галузей (напрямах однієї галузі) спеціальних знань; формулювання спільного висновку на основі досліджень, проведених кожним експертом. Виокремлено три етапи проведення експертизи в суді: а) початковий, який включає виклик експерта чи спеціаліста, дослідження матеріалів кримінальної справи, формулювання питань експертові, отримання зразків для експертизи; б) робочий – провадження експертного дослідження, надання висновку; в) заключний – оголошення, оцінка висновку експерта, допит експерта чи експертів На підставі формулювання питань експертові, і порівняльного аналізу процедури проведення експертиз у кримінальному провадженні України та чотирнадцяти зарубіжних країн розроблено правові, організаційні й тактичні основи початкового, робочого, заключного етапів проведення експертизи під час судового розгляду. Обґрунтовано, що експерт, який проводив експертизу під час досудового розслідування, чи спеціаліст залучаються у судове провадження для дослідження обставин кримінальної справи, встановлення яких вимагає використання спеціальних знань, після чого їм може бути доручено проведення експертизи. Спеціаліст може бути присутнім під час експертного провадження (спостереження за діями експерта), оцінки висновку експерта (встановлення наукового обґрунтування результатів експертизи).