Збирання та дослідження електронних документів із застосуванням спеціальних знань

Abstract

Мета роботи — за допомогою сучасних загальних і спеціальних методів наукового пізнання дослідити сутність, форму електронних документів та їхніх носіїв, особливості залучення спеціалістів і експертів до їхнього пошуку, фіксування та дослідження. Доведено, що сутність понять «електронна (цифрова) інформація», «комп’ютерні дані», «електронний документ» у кримінальному процесуальному аспекті слід розглядати як тотожні. Показано, що у широкому значенні електронним документом є будь-яка інформація, представлена в електронній формі, у вузькому розумінні — це документ, що має обов’язкові електронні реквізити. Аргументовано, що електронні документи вміщено на речових або електронних носіях у формі файлів. Речовими носіями є цифрові пристрої, на яких зберігають електронні документи, а електронними носіями (електронним середовищем) — глобальні або локальні мережі, хмарні сховища, різноманітні електронні реєстри. Обґрунтовано, що у кримінальному провадженні речові носії є речовими доказами (ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України) або додатками до протоколів слідчих дій у вигляді носіїв копій електронних документів (ст. 105 цього Кодексу), а вилучені з електронних носіїв документи — документами-доказами (ст. 99 цього Кодексу). Для допустимості електронних документів як доказів у кримінальному провадженні під час проведення слідчих дій з пошуку, виявлення та фіксування електронних документів за участі спеціаліста з інформаційних технологій рекомендовано обов’язково фіксувати (письмово у протоколі або за допомогою відеозапису) усі операції спеціаліста з носієм електронних документів або призначати на місці огляду (обшуку) експертизу електронних комунікацій чи комп’ютерно-технічну експертизу.