Обґрунтування питань у процесуальному документі про призначення комплексної судової експертизи щодо отруєння тварин

Вантажиться...
Ескіз

Дата

DOI

Науковий ступінь

Рівень дисертації

Шифр та назва спеціальності

Рада захисту

Установа захисту

Науковий керівник/консультант

Члени комітету

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»

Анотація

Мета статті — виокремити й обґрунтувати питання, які ставлять в ухвалі (слідчого судді, суду) або постанові (слідчого, дізнавача, прокурора) про призначення комплексної судової ветеринарної та з дослідження сильнодіючих і отруйних речовин експертизи в разі розслідування отруєння тварин. Для досягнення поставленої мети застосовано діалектичний метод, методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, формалізація, абстрагування, ідеалізація) і спеціальні методи (порівняння, моделювання, системно-структурний, системно-функціональний, порівняльно-правовий, побудова гіпотез). Окреслено коло питань, які ґрунтуються на принципах формальної логіки, діалектики, системного аналізу й моделювання та які можна умовно об’єднати у три групи: 1) розпізнавальні ознаки й фізіологічні особливості живої тварини (трупа тварини); 2) виявлення отрути та визначення шляхів і способів її потрапляння до організму тварини, механізму дії отрути, з’ясування ступеня розладу здоров’я тварини та ступеня втрати можливості використовувати тварину внаслідок її отруєння; 3) визначення причиново-наслідкового зв’язку між отруєнням і розладом здоров’я (отруєнням і смертю) тварини, з’ясування наслідків отруєння (зокрема, чи завдано тварині перед смертю фізичного болю та страждань). Практичне значення здобутих результатів дослідження полягає в тому, що логічно систематизовані й науково сформульовані питання суб’єкт досудового розслідування або суд можуть поставити в процесуальному документі про призначення комплексної експертизи з метою отримати найбільш повні й обґрунтовані відповіді на них у висновку експертів у найбільш оптимальний строк.

Опис

Стрімкий розвиток ветеринарної медицини надає нові можливості для прикладного застосування її досягнень, зокрема для виконання завдань судово-ветеринарної експертизи (далі — СВЕ) і споріднених із нею судових експертиз, а також їх віддзеркалення у практиці судочинства. Це зумовлено тим, що СВЕ є найбільш досконалою та відпрацьованою процесуальною формою застосування спеціальних знань під час розслідування правопорушень скоєних проти здоров’я та життя тварин з метою розв’язання ідентифікаційних, діагностичних, ситуаційних завдань і надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Важливість цієї експертизи для судочинства полягає в тому, що вона є надійним засобом доказування, а висновок експерта є доказом у суді. Предметом СВЕ є сукупність фактичних даних та обставин справи (провадження), пов’язаних зі шкодою, заподіяною здоров’ю та життю тварин (зокрема, у разі їх отруєння як формі жорстокого поводження з ними). Повнота судово-експертних досліджень, а також обґрунтованість висновку експерта цілком залежать від обсягу питань, поставлених суб’єктом досудового розслідування або судом у процесуальному документі про призначення СВЕ (ухвалі, постанові). Отже, важливого значення набуває система поставлених експертові питань, а також їх обґрунтування. На жаль, до сьогодні ці проблеми розв’язано не остаточно. Саме тому розроблення й обґрунтування питань, поставлених в ухвалі (слідчого судді, суду) або постанові (прокурора, слідчого, дізнавача) під час призначенні СВЕ, є актуальним, має теоретичне та практичне значення як у юриспруденції, так і у СВЕ.

Ключові слова

комплексна судова експертиза, отруєння, екзогенні отрути, процесуальний документ, призначення судової експертизи, питання в постанові слідчого або ухвалі суду

Бібліографічний опис

Яценко, І. (2024). Обґрунтування питань у процесуальному документі про призначення комплексної судової експертизи щодо отруєння тварин. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Вип. 4 (37). С. 39—61. DOI: 10.32353/khrife.4.2024.04.

Колекції

Підтвердження

Рецензія

Додано до

Згадується в