Допустимість у кримінальному провадженні доказів, отриманих за участі спеціаліста
Вантажиться...
Дата
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник/консультант
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»
Анотація
Судова експертиза та криміналістика відіграють важливу
роль у забезпеченні правосуддя, сприяючи утвердженню
об’єктивної істини у кримінальних провадженнях. Водночас сучасні реалії свідчать про ускладнення злочинної діяльності, зокрема про активну протидію розслідуванню
суб’єктів правопорушень. Протидія розслідуванню охоплює
широкий спектр протиправних діянь — від знищення доказів до впливу на свідків і слідчих, вона стала системним
явищем, яке потребує глибокого наукового осмислення та
розроблення ефективних методів її нейтралізації. Актуальність цієї проблематики зумовлена стрімким зростанням
рівня злочинності, її транснаціональним характером і вдосконаленням способів приховування злочинів, що ускладнює роботу правоохоронних органів із їх розслідування та
розкриття. У цих умовах криміналістика як наука, що вивчає закономірності механізмів учинення злочинів і способи їх розкриття, має адаптуватися до нових викликів. Протидія розслідуванню дедалі частіше набуває форм, які потребують не лише
практичних, а й теоретичних підходів до її подолання. Наприклад, застосування корупційних механізмів, маніпулювання доказами або створення штучних перешкод слідству
свідчать про необхідність виокремити явище протидії розслідуванню злочину як самостійний об’єкт криміналістичного дослідження. Водночас суперечливість термінологічного апарату й відсутність єдиної концепції із
цього питання ускладнюють систематизування знань у цій сфері.
Опис
Сторони кримінального провадження збирають і перевіряють докази із застосуванням, зокрема, спеціальних знань та
навичок спеціаліста, залученого до проведення відповідних
процесуальних дій. Спеціалістом завжди є фізична особа, яка
має права та свободи, наслідком порушення яких може стати
втрата доказом ознаки допустимості. Змагальність у кримінальному провадженні зумовлює спрямованість зусиль на
пошук вразливості доказів протилежної сторони. Мета цієї
статті — виявити умови, за яких надані спеціалістом докази
здатні зумовити питання про допустимість їх застосування
у кримінальному провадженні. Досягнення такої мети потребує сукупного застосування низки наукових методів, включно
із догматичним, герменевтичним і порівняльно-правовим.
У законодавстві допоміжну роль спеціаліста окреслено доволі
чітко: це виконання оплачуваних робіт, відмовитися від яких
не можна, якщо залучення здійснено за рішенням суду, слідчого
судді, слідчого або прокурора. Водночас відсутність трудового договору, соціального й загальнообов’язкового страхування, обліку трудового стажу тощо такого спеціаліста погано узгоджується із засадами соціального захисту в Україні. Оплатний
характер утворює юридичну дилему в разі заборони представникам певних професій здійснювати, окрім основної роботи,
іншу оплачувану діяльність. Законодавство не забезпечує рівної оплати за рівну працю спеціалістів. Нещодавні зусилля
законодавця розширити коло випадків залучення спеціаліста
до кримінального провадження призвели до необхідності розрізняти їх за належністю до іноземної держави або міжнародної організації, за фахом і видами виконуваних робіт. Наведені
правові умови стосуються сфери прав людини, і їх не можна
ігнорувати. Наявний стан унормування залучення спеціаліста у кримінальному провадженні підвищує ризик порушення
цих прав стороною, що вдається до такого залучення, насамперед — стороною обвинувачення. Можливі ситуативні
рішення — незалучення публічних службовців або обмеження
кола залучених спеціалістів винятково працівниками державних спеціалізованих установ, прийняття ризику визнання доказів недопустимими, зміна урядового акта про оплату
праці спеціалістів із запровадженням як основного критерію
складності (наукомісткості, безпечності, гігієнічності тощо)
робіт (а не за рівнем заробітної плати за основним місцем
роботи спеціаліста) і/або залучення винятково осіб із рівним
рівнем оплати праці тощо — є половинчастими й лише підкреслюють доцільність системного перегляду інституту спеціаліста у кримінальному провадженні.
Ключові слова
примусова праця, інша оплачувана діяльність, залучення спеціаліста, допустимість доказу
Бібліографічний опис
Чечіль, Ю., Біла, В., Шептуховський, С. (2025). Допустимість у кримінальному провадженні доказів, отриманих за участі спеціаліста. Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. Вип. 1 (38). С. 12—32. DOI: 10.32353/khrife.1.2025.02.
