Типові характеристики особи, яка вчиняє кримінальні правопорушення проти правосуддя

Abstract

Мета статті — з’ясувати значення криміналістичної характеристики кримінальних правопорушень, учинених професійними учасниками судочинства, визначити змістовні елементи її структури. Поставлену мету реалізовано завдяки застосуванню низки загальних і спеціальних методів наукового пізнання. У межах проведеного дослідження сформовано низку теоретичних і прикладних положень, які дають змогу розширити уявлення про криміналістичну характеристику кримінальних правопорушень проти правосуддя, зокрема тих, що вчиняються професійними учасниками судочинства. Визначено, що криміналістична характеристика є базовим елементом побудови криміналістичної методики розслідування, оскільки вона систематизує типові дані про механізм злочинної діяльності, включно з відомостями про особу правопорушника, спосіб учинення діяння, слідову інформацію, обстановку місця й час учинення злочину, а також з характеристиками потерпілих. Виявлено, що особа злочинця у справах щодо кримінальних правопорушень проти правосуддя має особливу криміналістичну значущість, адже правопорушення найчастіше вчиняються слідчими, прокурорами, суддями та іншими фахівцями з високим рівнем правової обізнаності, які мають доступ до службової інформації та спеціальні знання щодо кримінального процесу. Проаналізовано наукові підходи до структурування знань про особу правопорушника в межах криміналістики. Підтверджено доцільність комплексного аналізу соціально-демографічних, моральних і психологічних характеристик злочинця, результати якого дають змогу більш точно прогнозувати поведінку злочинця, обґрунтовувати слідчі версії та планувати тактичні дії. Обґрунтовано, що мотив і мета злочинної поведінки мають принципове значення для встановлення суб’єктивної сторони складу злочину, зокрема для відмежування умисного зловживання повноваженнями від службової помилки. Установлено, що кримінальні правопорушення проти правосуддя, учинені посадовими особами, часто мають латентний характер, їх приховують за формальним дотриманням процесуальних норм і вони потребують особливої слідчої тактики, орієнтованої на виявлення прихованих механізмів зловживань. Узагальнено, що ефективність розслідування таких кримінальних правопорушень безпосередньо залежить від рівня обізнаності слідчого з особливостями правозастосовної діяльності професійних учасників судочинства, що потребує поглибленої підготовки та системного аналізу особи правопорушника. Констатовано, що комплексна криміналістична характеристика кримінальних правопорушень проти правосуддя, адаптована до професійної специфіки суб’єктів таких злочинів, є важливою умовою для створення ефективної методики їх розслідування, а також для розроблення механізмів запобігання правопорушенням у межах судової системи.