Судово-ветеринарний експерт як суб’єкт процесуальних правовідносин і судово-експертної діяльності

Abstract

Запропоновано розширену дефініцію «судово-ветеринарний експерт», яка полягає в тому, що це самостійний суб'єкт процесуальних правовідносин і судово-експертної діяльності, який має вищу ветеринарну освіту (освітній рівень спеціаліста або магістра), пройшов фахову експертну підготовку, атестований і набув кваліфікації судово-ветеринарного експерта за експертною спеціальністю 18.1 «Ветеринарні дослідження», має спеціальні знання й навички у сфері ветеринарної медицини на професійній основі, уповноважений на вирішення завдань судово-ветеринарної експертизи та залучений в обумовленому законодавством порядку здійснювати дослідження об'єктів судово-ветеринарної експертизи, що містять відомості про обставини вчинення правопорушення, шляхом використання спеціальних знань, надає висновок судового експерта або повідомляє про неможливість його надання. Аргументовано, що спеціальні критерії визначення процесуального статусу судово-ветеринарного експерта деталізують специфіку його професійної діяльності в системі судово-експертного забезпечення правосуддя, зумовлену його спеціальними ветеринарними знаннями. Процесуальні критерії статусу судово-ветеринарного експерта свідчать про його роль у провадженні, зокрема: належить до інших (замінних) учасників провадження й виконує у ньому допоміжні функції; не представляє у процесі власних інтересів; не має матеріально-правової зацікавленості в результатах процесу; дані про судово-ветеринарного експерта внесені до Держреєстру атестованих судових експертів (хоча цей критерій не обов'язковий).