Військова реформа крізь призму ґендерної рівності: український досвід

Abstract

У статті досліджується роль ґендерної політики як ключового чинника модернізації Збройних Сил України в умовах повномасштабної війни. Проаналізовано еволюцію підходів до ґендерної інтеграції в оборонному секторі, починаючи з нормативно-правових змін після 2014 року й до глибоких трансформацій, спричинених війною 2022 року. Особливу увагу приділено впровадженню інституційних механізмів забезпечення ґендерної рівності: розширенню доступу жінок до бойових посад, створенню інфраструктури підтримки для військовослужбовиць, запровадженню ґендерного бюджетування та механізмів протидії сексуальному насильству. У статті также представлено порівняльний аналіз досвіду залучення жінок до збройних сил інших держав — зокрема Ізраїлю, Норвегії, Литви, США та Канади — з акцентом на моделі ґендерної інтеграції, кадрову політику, стандарти НАТО та соціальні гарантії. Показано, що український підхід до ґендерної трансформації ЗСУ не лише відповідає міжнародним стандартам, а й формує нові практики, які визнаються на глобальному рівні. Зроблено висновок, що участь жінок у військовій сфері є не лише питанням прав людини, а й чинником стратегічної ефективності, стійкості та модернізації сектору безпеки й оборони