Використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень проти правосуддя

Abstract

За результатами ґрунтовного вивчення ґенези кримінальної відповідальності за вчинення діянь, спрямованих на перешкоджання провадженню правосуддю, встановлено, що ця сфера завжди характеризувалася певною динамічністю, адже суттєво змінювалися види та форми посягань, реалізовані стосовно осіб, які здійснювали правосуддя та осіб, залучених до участі в судочинстві. Наголошено, що впродовж дії норм звичаєвого права та Руської правди відбулося зародження перших форм судової діяльності. У подальшому вирішення спору в судовому порядку забезпечило виокремлення судової функції у межах діяльності суверена, довірених йому осіб, представників церкви, а з часом така діяльність набула характеру професійної. Це створило підґрунтя для формування окремої гілки влади, визначення гарантій діяльності представників органів судової влади, зокрема, таких, як незалежність і безперешкодне виконання ними професійних обов’язків, що врешті-решт стало обґрунтованою підставою для криміналізації діянь, які натепер передбачені Розділом XVIII Особливої частини КК України. Аналітичний огляд результатів наукових досліджень, проведених у галузях кримінального процесу та криміналістики, дозволив констатувати, що стан наукової розробленості проблематики використання спеціальних знань під час розслідування кримінальних правопорушень проти правосуддя у теорії юридичної науки є недостатнім. Визначено, що це пов’язано з відсутністю комплексних напрацювань щодо розслідування цих кримінальних правопорушень, комплексних науково-методичних рекомендацій щодо призначення почеркознавчих експертних досліджень, судово-психіатричних, психологічних експертиз та інших, під час розслідування кримінальних правопорушень досліджуваної групи тощо. Наголошено, що потребують розширення й унормування організаційні засади участі спеціалістів в окремих слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) діях, актуалізована необхідність визначення і розширення можливостей використання результатів, отриманих завдяки реалізації непроцесуальних форм використання спеціальних знань тощо. Ураховуючи, що криміналістична класифікація кримінальних правопорушень сприяє формуванню програм дій слідчого з організації комплексного застосування спеціальних знань та алгоритмів їх реалізації з дотриманням логічної послідовності, розроблено криміналістичну класифікацію кримінальних правопорушень проти правосуддя, як основу для глибокого осмислення предмету дослідження. На підставі аксіологічного підходу, в основу розроблюваної криміналістичної класифікації покладено такі критерії: 1) блага й інтереси, котрим заподіюється шкода у зв’язку із учиненням кримінальних правопорушень у сфері правосуддя; 2) особливості потерпілого від цих кримінальних правопорушень; 3) особистісні характеристики суб’єкта, який вчиняє суспільно небезпечне діяння.