Кримінальна політика у сфері цифрової протидії пропаганді під час війни

Abstract

Кримінальна політика у сфері цифрової протидії пропаганді під час війни передбачає передусім визначення пропаганди та її форм на міжнародному й національному рівнях. Виявлення різних форм пропаганди, класифікованих як кримінальні правопорушення, що посягають на основи національної безпеки, громадський порядок і безпеку, а також мир і безпеку людства та міжнародний правопорядок, сьогодні є надзвичайно актуальним. Найбільш небезпечною формою пропаганди є пропаганда війни. Пропаганда війни — це окреме кримінальне правопорушення, яке посягає на мир і безпеку людства та міжнародний правопорядок. Пропаганда війни є кримінальним правопорушенням, подібним до злочину агресії та воєнних злочинів, що потребує їхнього відмежування. Стрімкий технологічний розвиток та експансія цифрового простору диктують нові тенденції, на які доцільно зважати, формуючи кримінальну політику у сфері цифрової протидії пропаганді під час війни. Захист національної безпеки й демократичних цінностей потребує збалансованого підходу: застосування цифрових засобів не має порушувати основних прав і свобод громадян. Дослідженню кримінальної політики у сфері цифрової протидії пропаганді під час війни сприяло використання комплексу наукових методів: 1) логіки (для характеристики пропаганди та її видів, визначення цифрових засобів протидії цьому явищу); 2) філософського (із метою пошуку філософського підґрунтя протидії пропаганді); 3) історико-правового (під час аналізу історико-правового досвіду протидії пропаганді у воєнний час); 4) формально-логічного (для конструювання кримінальної політики у сфері цифрової протидії пропаганді під час війни); 5) порівняльно-правового (під час порівняння реалізації кримінальної політики в Україні й інших державах).