Діяльнісна природа протидії розслідуванню кримінальних правопорушень

Abstract

Мета статті — визначити складові діяльності, що полягає у протидії розслідуванню кримінальних правопорушень. Поставлену мету досягнуто завдяки застосуванню комплексу загальнонаукових, спеціальних і філософських методів дослідження, зокрема діалектичному, моделювання, системноструктурному та порівняльному аналізу тощо. Визначено, що протидія розслідуванню є складним, динамічним і багатоаспектним явищем, яке формується в умовах кримінального конфлікту та виявляється через цілеспрямовану поведінку осіб, зацікавлених у приховуванні фактичних обставин кримінального правопорушення. Її діяльнісна сторона полягає у вчиненні реальних (іноді — бездіяльних) актів впливу на перебіг і результати досудового розслідування. З’ясовано, що таку діяльність суб’єкти протидії реалізують не хаотично, а в межах певного механізму, який містить такі етапи: підготовка до протидії; активна реалізація впливу на джерела доказової інформації; приховування слідів учинених дій. Визначено, що механізм протидії розслідуванню варіативний, залежить від стадії кримінального провадження, обраних тактик та наявності корупційних, організаційних і соціальних зв’язків. Обґрунтовано, що структурними компонентами криміналістичної характеристики протидії є: 1) суб’єкти протидії, їхні мотиви й об’єкти впливу; 2) типові форми та способи, їхній вплив на джерела доказів; 3) ознаки застосування конкретних способів, що виявляються як у предметному середовищі, так і в поведінці суб’єктів. Доведено необхідність вивчення саме зовнішніх виявів протидії (матеріальних, цифрових, ідеальних слідів) як ключового джерела для моделювання механізмів злочинної протидії та створення ефективних тактичних рішень. З’ясовано, що протидія розслідуванню має конфліктну природу, у якій стикаються протилежні цілі сторін кримінального провадження. Це не лише конфлікт між слідчим і підозрюваним, а й взаємодія з іншими учасниками процесу: прокурором, свідками, понятими, експертами та ін. Така взаємодія створює напружене слідче середовище, що потребує високого рівня професійної адаптивності слідчого. Зазначено, що сучасна протидія досудовому розслідуванню особливо загрозлива в умовах організованої злочинної діяльності. Вона має високий рівень організації, внутрішньої структури, фінансової, технічної та кадрової підтримки. Обґрунтовано, що криміналістична характеристика протидії розслідуванню має бути інтегрована як окремий компонент до структури методики розслідування тих кримінальних правопорушень, для яких характерна активна протидія. Її слід будувати на основі: 1) аналізу типових способів і механізмів протидії; 2) дослідження суб’єктно-рольової структури протидії; 3) вивчення змін у слідовому комплексі, зумовлених цілеспрямованим впливом на докази.