Теоретичні засади та емпіричні підходи до дослідження довіри, обману і віктимізації
Вантажиться...
Дата
Автори
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник/консультант
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»
Анотація
У статті здійснено теоретико-емпіричне дослідження феноменів
довіри, обману та віктимізації в контексті міжособистісної взаємодії. Проаналізовано сучасні концепції соціальної, когнітивної та юридичної психології, що пояснюють механізми формування довіри та
її порушення через маніпулятивні стратегії. Встановлено зв’язок
між рівнем міжособистісної довіри та ризиком віктимізації, зокрема у випадках шахрайства. Емпіричні результати підтверджують
роль емоційної чутливості, соціального досвіду та типу особистості у схильності до довіри та віктимної поведінки. Запропоновано
модель психологічного профілю віктимної особистості, вразливої до
соціальних маніпуляцій.
Опис
У сучасному глобалізованому суспільстві
феномени довіри, обману та віктимізації набувають особливої актуальності, оскільки саме вони визначають якість міжособистісної взаємодії,
рівень соціальної згуртованості та безпеки. Довіра виступає базовим
психологічним механізмом, що забезпечує відкритість, співпрацю та
передбачуваність поведінки, тоді як обман — її антипод — руйнує соціальні зв’язки, породжує конфлікти та сприяє віктимізації особистості.
Проблема віктимізації в контексті порушення довіри є надзвичайно актуальною не лише для України, а й для міжнародної наукової спільноти.
У США, Канаді, Великій Британії та Німеччині активно досліджуються психологічні механізми, що лежать в основі міжособистісного шахрайства, емоційного насильства та маніпуляції. Зокрема, праці Ekman
(2009), Vrij (2006)2, Karmen (2015)3 та Fattah (1991)4 демонструють, що
віктимна поведінка часто є наслідком порушення довіри в умовах соціального тиску, емоційної вразливості та когнітивної дезорієнтації. У філософському та соціологічному дискурсі довіра розглядається як соціальний ресурс, що забезпечує стабільність інституцій та ефективність
правових систем. Niklas Luhmann трактує довіру як механізм зниження
складності соціального світу, що дозволяє діяти в умовах невизначеності. У цьому контексті порушення довіри через обман не лише завдає
шкоди окремій особі, а й підриває соціальну стабільність. Сучасні дослідження вказують на багатовимірну природу довіри, яка формується під
впливом когнітивних схем, емоційного досвіду, соціального контексту та
культурних особливостей. Наприклад, у японській культурі довіра часто
пов’язана з ритуалами ввічливості та ієрархією, тоді як у скандинавських
країнах — з прозорістю та інституційною відповідальністю. Це свідчить про необхідність врахування культурного контексту при аналізі віктимізації та розробці профілактичних стратегій.
Ключові слова
довіра, обман, віктимізація, психологія, міжособистісна взаємодія, маніпуляція, соціальна вразливість
Бібліографічний опис
Афанасенко, C. (2025). Теоретичні засади та емпіричні підходи до дослідження довіри, обману і віктимізації. Архів
кримінології та судових наук. 2 (12). 44-49. DOI: https://doi.org/10.32353/acfs.12.2025.02