Внутрішнє переконання та форми висновків експерта

Abstract

Метою статті є визначити підстави, сутність, умови й відображення внутрішнього переконання експерта у висновках проведеного дослідження, поняття та значення ймовірних висновків для кримінального провадження. Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки використанню: системно-структурного методу — для визначення особливостей формування й зовнішнього відображення внутрішнього переконання експерта; порівняльно-правового аналізу — для зіставлення підходів науковців до доказового значення ймовірних висновків; формально-юридичного — для розкриття процесуальної незалежності судового експерта та формулювання поняття «можливий висновок експерта». Об'єктивним підґрунтям внутрішнього переконання експерта є об'єкти експертизи, експертні методики, наукові положення експертизи, результати дослідження; суб'єктивним — спеціальні знання й особистий досвід експерта. Сутністю внутрішнього переконання є психологічний стан експерта, його впевненість у здобутих результатах й готовність формулювати умовиводи. Процесуальну умову об'єктивності, неупередженість внутрішнього переконання гарантовано незалежністю судового експерта. Зовнішнім виявленням внутрішнього переконання експерта є відповіді на поставлені питання (у формі категоричних суджень). Відсутність внутрішнього переконання експерт може втілити у формулюванні висновку про можливість існування обставин і фактів. Можливий висновок слід відрізняти від імовірного. Можливий висновок є формою експертної версії, імовірність чи достовірність якої визначають за результатами оцінювання сукупно всіх доказів.