Організація і тактика проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій за участю захисника.

Abstract

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення, проведено емпіричні дослідження та запропоновано вирішення нового наукового завдання, суть якого полягає у формуванні концептуальних теоретичних, методологічних, правових і праксеологічних засад діяльності захисника у слідчих (розшукових) і процесуальних діях під час досудового розслідування та в судовому провадженні. Визначено сутність діяльності захисника у кримінальному провадженні як самостійного напряму професійної правничої діяльності, що має комплексний характер та поєднує правові, організаційні, тактичні, інформаційно-аналітичні й комунікативні складові. Доведено, що діяльність захисника не може розглядатися виключно як форма реалізації права на захист, оскільки вона передбачає активну участь у доказуванні, формуванні правової позиції, збиранні, перевірці та оцінці доказів, а також у протидії незаконним процесуальним рішенням, діям чи бездіяльності сторони обвинувачення. Сформовано наукові положення щодо історичних етапів становлення інституту захисту у кримінальному провадженні та розвитку уявлень про процесуальну роль захисника. Запропоновано ґенезу нормативного становлення та розвитку наукових досліджень щодо участі захисника у кримінальному провадженні пов’язувати з моментом нормативного закріплення такої процесуальної фігури, як захисник. Виокремлено вісім основних етапів розвитку відповідного інституту: 1) 1864–1917 рр. – формування інституту присяжних повірених і закріплення адвоката як професійного захисника; 2) 1917–1960 рр. – радянський період, що характеризувався згортанням незалежної адвокатури та істотним обмеженням ролі захисника; 3) 1960–2001 рр. – поступова демократизація кримінального процесу та розширення процесуальних можливостей адвоката; 4) 2001–2012 рр. – конституціоналізація права на захист і формування сучасних доктринальних підходів до діяльності захисника; 5) 2012–2016 рр. – модернізація кримінального процесуального законодавства та імплементація європейських стандартів; 6) 2016–2019 рр. – цифровізація та професіоналізація адвокатської діяльності; 7) 2019–2022 рр. – стандартизація правничої допомоги та посилення міжнародної інтеграції; 8) з 2022 р. – сучасний етап, пов’язаний із викликами воєнного стану, дистанційними формами участі захисника, цифровізацією кримінального провадження та необхідністю посилення гарантій права на захист, посиленням діяльності щодо впровадження та дотримання міжнародних та європейських стандартів у сфері забезпечення права на захист.