Теоретико-гносеологічна конструкція питань, які ставляться у процесуальному документі про призначення судово-ветеринарної експертизи щодо дефектів надання ветеринарної допомоги

Abstract

Мета статті – виокремити, концептуально обґрунтувати та здійснити комплексну систематизацію кола питань, що підлягають постановці на вирішення судово-ветеринарного експерта в процесуальних актах (ухвалі слідчого судді, суду, постанові слідчого чи прокурора) про призначення судово-ветеринарної експертизи (далі – СВЕ) у справах, пов’язаних із дефектами надання ветеринарної допомоги (далі – ДНВД), із подальшим їх структурно-функціональним аналізом та розкриттям праксеологічної значущості як інструменту оптимізації експертного дослідження й підвищення обґрунтованості, повноти та доказового значення висновку експерта. У роботі вперше визначено та концептуально обґрунтовано системне коло питань, що можуть быть поставлені на вирішення судово-ветеринарного експерта під час призначення СВЕ органом досудового розслідування або судом у кримінальних провадженнях (справах), пов’язаних із правопорушеннями проти життя і здоров’я тварин, учиненими працівниками ветеринарної медицини. Сформульовані питання ґрунтуються на інтеграції положень формальної логіки, діалектики та системного аналізу, а також методів абстрагування, прогнозування і моделювання, що забезпечує їх методологічну вивіреність, практичну спрямованість і підвищує ефективність експертного дослідження та доказове значення висновку експерта. Запропонована добірка питань допоможе встановити факт наявності ДНВД та зафіксувати його результат, а також визначити, чи існує причинно-наслідковий зв’язок між цим дефектом і негативними наслідками для тварини. Праксеологічне значення застосування запропонованої конструкції питань для розв’язання судветекспертизою у зв’язку із ДНВД забезпечує позитивний вплив на ефективність її проведення й результативність, оскільки оптимізує обсяг, послідовність експертного дослідження, що в цілому є науковим підґрунтям для надання обґрунтованого й об’єктивного висновку експерта, як засобу доказування у судочинстві у найбільш оптимальні строки; розширює пізнавальні можливості органів досудового розслідування та суду.