Механізм отримання показань експерта як елемент оцінювання його висновку: судово-ветеринарний аспект

Abstract

Розглянуто особливості допиту судово-ветеринарного експерта, предметом якого є надання судово-ветеринарним експертом свідчень, роз’яснення або уточнення висновку. Мета — схарактеризувати особливості отримання показань експерта як елемент оцінювання його висновку та з’ясувати їхній вплив на якість оцінювання висновку, для чого застосовано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Увагу акцентовано на судово-ветеринарному аспекті цього питання. Доведено, що порядок виклику експерта, місце і процедура його допиту обумовлені процесуальним законодавством України та відповідають правилам виклику й допиту решти учасників кримінального провадження. Визначено алгоритм допиту судово-ветеринарного експерта, який містить такі етапи: 1) з’ясування компетентності судово-ветеринарного експерта; 2) уточнення окремих аспектів призначення та перебігу виконання судово-ветеринарної експертизи; 3) аналізування об’єктів і вихідних даних, якими судово-ветеринарний експерт оперував під час проведення експертизи та складання висновку; 4) з’ясування особливостей застосованих методик судово-експертного дослідження й інформаційних джерел; 5) аргументування достовірності висновку експерта. Виокремлено процедуру допиту судових експертів, які проводили комплексну або комісійну експертизу, наголошено на особливостях такого допиту. Констатовано умови, за яких допит судово-ветеринарного експерта проводити недоцільно. Аргументовано, що запропонований алгоритм допиту судово-ветеринарного експерта з праксеологічних позицій сприяє роботі суду: правильно оцінити висновок і запобігти зайвим побічним запитанням.