Теоретико-правові та методичні засади судової земельно-технічної експертизи

Abstract

Вказано, що однією із характерних ознак земельного спору слід визнати спір суб’єктів стосовно права однієї чи іншої сторони на дозволені законом дії, що врегульовані нормами цивільного або земельного права, або спір про притягнення до відповідальності винної особи за вчинення правопорушення внаслідок конфлікту між сторонами. Інакше кажучи, земельний спір є спором у сфері землекористування. Запропоновано доповнити статтю 158 Земельного кодексу України новою частиною, в якій передбачити таке: за згодою сторін земельного спору він може бути вирішений із застосуванням процедури примирення сторін за допомогою професійного судді. Це сприятиме альтернативному (позасудовому) вирішенню земельних спорів та може покращити ефективність розв'язання конфліктів. Наголошено, що необхідно залучити до складу судів «фахівцівконсультантів» – спеціалістів у сфері певних земельних відносин, що сприятиме грамотному аналізуванню земельних документів та формуванню правильної позиції суду. Вказано, що включення незалежних «фахівцівконсультантів» в склад суду відповідає зарубіжному досвіду та може поліпшити якість рішень у сфері земельних спорів. Акцентовано, що внесення таких змін сприятиме вдосконаленню правосуддя в Україні, поліпшенню якості рішень й оперативності судових процесів та створенню єдиної судової практики у земельних спорах. Встановлено, що одним із способів вирішення земельних спорів є шлях медіації, яка поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації для запобігання виникненню конфліктів чи їх врегулювання. Медіація в земельних спорах передбачає укладення договору про проведення медіації між сторонами конфлікту та медіатором у письмовій формі. Акцентовано, що медіація може виявитись ефективним і гнучким інструментом для вирішення земельних спорів і запобігання їх подальшому виникненню у майбутньому. Доведено, що покращення системи вирішення земельних спорів передбачає комплексний підхід, що включає не лише процедурні зміни, але й врахування конкретних ситуацій і відповідних юридичних принципів. З урахуванням зазначених аргументів виявляється необхідність важливості чіткої регламентації процедур і порядку вирішення земельних спорів. Пропозиція стосовно кодифікації земельного законодавства шляхом актуалізації Земельного кодексу України є логічним напрямом для вдосконалення системи регулювання таких спорів.