Зарубіжний досвід взаємодії судово-експертних установ між собою та з правоохоронними органами й можливості його використання в Україні

Abstract

Правоохоронний сектор будь-якої держави є окремим механізмом, кожний елемент якого виконує чітко визначену функційну роль, забезпечуючи соціальну справедливість, захист і безпеку населення, територіальну цілісність держави. Ці чинники пояснюють значення державної діяльності за правоохоронним або ж правозахисним напрямом. Останній об'єднує значний масив різноманітних суб'єктів, на кожного з яких покладено частину владних повноважень або суспільно-значущих завдань. Водночас, здійснюючи правоохоронну діяльність, уповноважені суб'єкти не завжди мають змогу вирішувати складні питання, які потребують специфічних професійних знань, умінь і навичок: задля їх вирішення правоохоронні органи взаємодіють зі спеціальними суб'єктами, до повноважень яких належить проведення судових експертиз (зокрема, ідеться про судово-експертні установи). У цьому контексті варто підкреслити, що забезпечення ефективної взаємодії судово-експертних установ і правоохоронних органів є фактично неможливим без створення належних адміністративно-правових засад реалізації правовідносин у цьому напрямі. Останнім часом законодавці й науковці приділяють дедалі більше уваги діяльності судово-експертних установ і правоохоронних органів. Однак зазначене не виключає наявності низки проблем організаційного та правового характеру під час здійснення цими суб'єктами їх спільної діяльності. Саме тому ми мали на меті з'ясувати сутність, зміст та особливості адміністративно-правових засад взаємодії судово-експертних установ із правоохоронними органами, максимально використати досвід зарубіжних країн, а також розробити пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення законодавства у цій сфері.