Цивільний позов у кримінальному провадженні: концептуальні підходи до усвідомлення сутності

Abstract

Стаття присвячена актуальному для сучасної науки кримінального процесу питанню відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди шляхом заявлення цивільного позову у кримінальному провадженні. Автор звертає увагу на те, що фундаментальні зміни в чинному кримінальному процесуальному та цивільному законодавстві обумовлюють необхідність перегляду сталих підходів не лише до процесуального порядку заявлення та розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні, але й доктринальних підходів до усвідомлення сутності інституту цивільного позову, адже типовою помилкою наукових досліджень є використання сталих правничих «кліше» при усвідомленні сучасних інститутів, серед яких й інститут цивільного позову в кримінальному провадженні. Отже, метою статті є усвідомлення сутності концептуальних змін, що відбулися у нормативному регулювання інституту цивільного позову у кримінальному провадженні, як засадничого концепту доктринального розуміння форми розгляду цивільного позову. Підходи автора спираються на загальні та спеціальні методи наукового дослідження. За допомогою логічного методу розглядалося поняття «з’єднаний процес»; системний метод був використаний для усвідомлення проблеми в її комплексному баченні та формування висновків; герменевтичний метод став у пригоді для тлумачення норм кримінального процесуального законодавства. За результатами дослідження зроблений висновок щодо недоцільності усвідомлення цивільного позову у кримінальному провадженні як з’єднаного процесу, оскільки його не можна розглядати, як поєднання в одному провадженні кримінального провадження і провадження щодо цивільного позову. Процедура відшкодування шкоди на підставі заявленого цивільного позову функціонує в межах кримінальних процесуальних правовідносин, норми цивільного процесуально права є допоміжними, на що вказує ч. 5 ст. 128 КПК, а відтак йдеться про єдиний процес, позбавлений суперечності між двома галузями права