Доказування у кримінальних провадженнях про насильницьке зникнення

Abstract

У дисертації розв’язано важливе наукове завдання, що має підвищену актуальність для розвитку теорії кримінального процесу й удосконалення правозастосовної практики в умовах воєнного стану. Дослідження присвячене формуванню цілісних теоретичних, правових і праксеологічних засад доказування у кримінальних провадженнях щодо насильницького зникнення. Актуальність проведеного дослідження зумовлена специфічністю кримінальних правопорушень досліджуваного виду, зокрема через дефіцит прямих доказів, ризики приховування інформації про долю та місцеперебування особи, а також об’єктивних обмежень у доступі до джерел доказової інформації через тимчасову окупацію, активні бойові дії, переміщення населення і втрату матеріальних слідів. У роботі обґрунтовано, що формування й еволюція суспільних відносин нерозривно пов’язані з утвердженням верховенства права, забезпеченням законності й ефективною протидією злочинності, яка руйнує безпекове середовище, створює загрозу життю, здоров’ю, свободі та гідності людини й істотно ускладнює соціально-економічні перетворення. Констатовано, що у період Революції Гідності, з початком збройного конфлікту на сході України та під час повномасштабної агресії рф набули системності випадки арештів, затримань і викрадень осіб, що здійснювалися окремими суб’єктами, зокрема, і держави агресора, і часто супроводжувалися приховуванням інформації. Саме ця прихованість, у поєднанні з воєнними умовами й обмеженнями доступу до доказів, істотно ускладнює або навіть унеможливлює належний захист 3 потерпілих та ефективне притягнення винних до відповідальності, що зумовлює необхідність спеціального наукового осмислення доказування саме в цій категорії проваджень.

The dissertation solves an important scientific problem that is of increased relevance for the development of the theory of criminal procedure and the improvement of law enforcement practice in martial law. The study is devoted to the formation of holistic theoretical, legal, and praxeological principles of evidence in criminal proceedings regarding enforced disappearance. The relevance of the conducted study is due to the specificity of the criminal offenses of the type under study, in particular due to the lack of direct evidence, the risks of concealing information about the fate and whereabouts of a person, as well as objective restrictions on access to sources of evidentiary information due to temporary occupation, active hostilities, population displacement and loss of material traces. The paper substantiates that the formation and evolution of social relations are inextricably linked to the establishment of the rule of law, ensuring legality and effective counteraction to crime, which destroys the security environment, poses a threat to life, health, freedom and human dignity, and significantly complicates socioeconomic transformations. It is stated that during the Revolution of Dignity, with the beginning of the armed conflict in eastern Ukraine and during the full-scale 11 aggression of the Russian Federation, cases of arrests, detentions and kidnappings of individuals became systematic, carried out by individual subjects, in particular, the aggressor state, and were often accompanied by the concealment of information. It is this concealment, combined with wartime conditions and restrictions on access to evidence, that ignificantly complicates or even makes it impossible to provide adequate protection to victims and effectively bring the guilty to justice, which necessitates the need for a special scientific understanding of evidence in this category of proceedings.