Віктимологічна профілактика як складова сучасної кримінологічної політики
Вантажиться...
Дата
Автори
DOI
Науковий ступінь
Рівень дисертації
Шифр та назва спеціальності
Рада захисту
Установа захисту
Науковий керівник/консультант
Члени комітету
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса»
Анотація
Досліджено віктимологічну профілактику як стратегічний на- прям сучасної кримінологічної політики, що набуває особливої зна- чущості в умовах збройного конфлікту, соціальної турбулентності
та зростання латентної віктимності. Автори акцентують увагу
на зміні парадигми сприйняття потерпілого від об’єкта криміналь- ного процесу до активного суб’єкта превентивної взаємодії. Обґрун- товано необхідність інтеграції віктимологічних підходів у систему
запобігання злочинності, зокрема через розвиток програм психоло- гічної підтримки, соціальної адаптації, правового захисту, а також
міжвідомчої координації. Особливу увагу приділено оперативно-роз- шуковій віктимології як прикладному інструменту раннього ви- явлення осіб із підвищеним ризиком віктимізації. Визначено основні
категорії об’єктів віктимологічного впливу, поміж яких ветерани,
внутрішньо переміщені особи, неповнолітні, жертви домашнього на- сильства, особи з девіантною поведінкою. Розкрито принципи, функ- ції та напрями віктимологічної профілактики, її потенціал у фор- муванні безпечного суспільства.
Опис
Після здобуття незалежності Україна постала перед складним і багатовимірним завданням не лише побудувати нові державні інституції, а й докорінно переосмислити підходи
до забезпечення правопорядку та громадської безпеки. Упродовж десятиліть радянська система функціювала на засадах централізованого
контролю, репресивної превенції та ідеологічного тиску, що формувало специфічну модель взаємодії між державою та громадянином — модель, у якій профілактика правопорушень зводилася переважно до адміністративного нагляду, статистичного обліку та карального впливу.
Перехід до демократичної моделі управління, що передбачає децентралізацію, верховенство права, повагу до прав людини та відкритість
інституцій до громадянського суспільства, відкрив нові горизонти для
формування ефективної превентивної політики. Однак цей перехід супроводжувався не лише позитивними трансформаціями, а й низкою
системних утрат. Однією з них стала втрата цілісного бачення профілактики правопорушень як стратегічного напряму державної політики.
У нових умовах превентивна діяльність утратила свою структурованість, стала фрагментарною, часто залежною від ситуативних рішень
або обмежувалася реагуванням на вже скоєні злочини. Відсутність належної координації між органами влади, недостатній рівень міжвідомчої
взаємодії, а також слабка інтеграція наукових підходів до практики профілактики призвели до того, що превентивна діяльність опинилася на
периферії уваги. Це особливо відчутно в умовах соціально-економічної
нестабільності, зростання недовіри до правоохоронних органів та загального зниження правової культури.
Ключові слова
віктимологічна профілактика, кримінологічна політика, оперативно-розшукова віктимологія, жертва злочину, латентна віктимність, соціальна вразливість, превенція, безпека, ресоціалізація
Бібліографічний опис
Філіпенко, Н., Спіцина, Г., (2025). Віктимологічна профілактика як складова сучасної кримінологічної політики.
Архів кримінології та судових наук. 2 (12). 147-158. DOI: https://doi.org/10.32353/acfs.12.2025.17.