Адміністративно-правове забезпечення профілактики службових правопорушень в професійній діяльності працівників судовоекспертних установ України.

Abstract

З’ясовано, що службові правопорушення, як об’єкт профілактичної діяльності, доцільно розглядати, як вчинені, всупереч встановленому правопорядку реалізації службових повноважень, діяння (дії чи бездіяльність), змістом яких є невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення службових повноважень чи зловживання ними, за вчинення яких передбачається притягнення особи до певного виду юридичної відповідальності. Доведено, що службовому правопорушенню властиві загальні (тобто такі, що традиційно відносять до правопорушення) ознаки: протиправність діяння; винність особи, яка його вчинила; її деліктоздатність; правова передбачуваність негативних наслідків для особи за вчинення такого діяння. До специфічних рис службового правопорушення віднесено те, що: має місце спеціальний суб’єкт правопорушень – службова особа; правопорушення безпосередньо пов’язане із професійною, службовою діяльністю такого суб’єкта; виникає з приводу порушення вимог щодо реалізації службових повноважень і може проявлятися як в активних протиправних діях, так і бездіяльності, що складають зміст їх службової функції. Аргументовано, що особливостями профілактики службових правопорушень в професійній діяльності працівників судово-експертних установ України є наступні: 1) обов’язковість її проведення; 2) її головною метою є запобігання вчинення правопорушень шляхом виявлення причин та умов, що впливають на динаміку та кількість вчинення протиправних дій працівниками досліджуваних установ; 3) комплексний характер профілактичної діяльності, що полягає у поєднанні правових, соціальних, організаційних та інших елементів; 4) спрямованість на перспективу з урахуванням ретроспективного досвіду аналізу службових правопорушень, умов причин їх скоєння, характеристики особистісних властивостей працівників, які їх скоїли; 5) орієнтованість профілактичної діяльності, з одного боку, на формування ідеального портрету досвідченого працівника-професіонала, а з іншої сторони,  орієнтованість на наявні об’єктивні та суб’єктивні чинники, які впливають на невідповідність такого портрету, а відтак можуть стати умовами скоєння працівником службового правопорушення. Констатовано, що правове регулювання профілактики службових правопорушень в професійній діяльності працівників судово-експертних установ України має доволі нечіткий та некомплексний характер.