Відкриті джерела кіберпростору як об’єкти судово-експертного дослідження

Abstract

Мета роботи — за допомогою сучасних загальних і спеціальних методів наукового пізнання дослідити процесуальний порядок формування цифрових доказів за відкритою інформацією з кіберпростору в контексті доказування під час кримінального провадження й обґрунтувати можливість судово-експертного дослідження кіберпростору для отримання кримінально-релевантної орієнтувальної та доказової інформації у формі висновку експерта. Показано, що комп’ютерні дані й електронна (цифрова) інформація є синонімами та поділяються на дві групи: нейтральні, що не мають значення для кримінального провадження, і кримінально-релевантні, які містять сліди правопорушення та дані про осіб, предмети, події, факти тощо, що мають орієнтувальне або доказове значення. Доведено, що кіберпростір є окремим носієм кримінально-релевантної електронної (цифрової) інформації, яка за певних правових процедур стає джерелом доказів у кримінальному провадженні. Така інформація, перетворена на доступну для сприйняття учасниками процесу форму, належить до цифрових доказів. Обґрунтовано, що передбачені процесуальним законом слідчі дії найчастіше непридатні для пошуку кримінально-релевантної інформації з відкритих джерел кіберпростору. Аргументовано, що основним процесуальним способом формування доказів на основі комп’ютерних даних із відкритих джерел кіберпростору має стати проведення судової експертизи електронних комунікацій, об’єктом якої є вихідні дані про об’єкт пошуку, кіберпростір, а предметом — факти й відомості про цей об’єкт. Методичними засадами експертного дослідження у цьому разі є інструменти розвідки відкритих баз даних OSINT, а для фіксування інформації — рекомендації Berkeley Protocol з урахуванням чинного законодавства України. Комп’ютерні дані, вилучені з відкритих джерел кіберпростору, набувають доказового значення завдяки висновку судового експерта, який є джерелом доказів.