Теоретичні та праксеологічні засади реалізації права на захист в Україні.

Abstract

Досліджено історичні засади формування доктрини правничої допомоги в Україні, запропоновано оригінальну періодизацію розвитку цього інституту, яка складається з одинадцяти історичних етапів, що відображають поступовий перехід від звичаєвого громадського представництва до сучасної концепції професійної адвокатури. Особлива увага приділена ролі «карпатського права» як регіональної форми звичаєвого права, що становить унікальний пласт української правничої культури. Аргументовано, що доктрина правничої допомоги в Україні сформувалася не лише під впливом європейських традицій, але й завдяки власним правовим звичаям і практикам. У роботі обґрунтовано поступову еволюцію інституту представництва від неформального захисту близькими особами або громадами до становлення інституту професійного адвокатського захисту. Запропоновано уточнене визначення поняття «професійна правнича допомога» як діяльності, що здійснюється виключно кваліфікованими правниками для забезпечення реалізації права особи на захист, відновлення порушених прав і доступу до справедливого правосуддя. Вказано на необхідність уніфікації термінології, зокрема закріплення терміну «правнича допомога» замість «правова допомога» в КПК України, що сприятиме усуненню правової невизначеності та посиленню конституційних гарантій. Підтверджено концептуальну роль правничої допомоги як інструмента правового розвитку держави та реалізації принципів верховенства права, доступу до правосуддя й соціальної справедливості. Обґрунтовано, що забезпечення права на захист, передбачене міжнародними договорами та національним законодавством, є фундаментальною гарантією справедливого судового розгляду.