Криміналістична дезінформація як тактико-криміналістичний засіб виявлення та розкриття корупційних кримінальних правопорушень

Abstract

Мета статті — дослідити особливості реалізації криміналістичної дезінформації як тактико-криміналістичного засобу виявлення й розкриття корупційних кримінальних правопорушень. Для досягнення мети застосовано формальнологічний і системно-структурний методи. За ст. 45 Кримінального кодексу України виокремлено дві групи корупційних кримінальних правопорушень, під час виявлення та розкриття яких підозрювані (обвинувачені) надають неправдиві відомості про спосіб підготовки, скоєння або приховання своєї злочинної діяльності. Зіставлено сутність кримінальної та криміналістичної дезінформації. Досліджено практику Верховного Суду США щодо законності використання дезінформації поліцейськими під час виявлення рекетирів і корумпованих організацій. Обґрунтовано моральні підстави для застосування криміналістичної дезінформації. Зауважено, що ефективним і класичним засобом її реалізації залишається легенда, а найбільш поширеною формою — тактична операція «інсценування». Розмежовано особливості криміналістичного та кримінального інсценування. Зазначено, що криміналістичне інсценування (на відміну від кримінального) є законним і конструктивним засобом убезпечення та захисту інтересів особистості, суспільства й держави від корупційних кримінальних правопорушень. Виокремлено критерії застосування криміналістичної дезінформації, визначено її правила: 1) спрямованість на виконання завдання; 2) обґрунтованість, своєчасність, мобільність, дієвість, гнучкість; 3) відповідність задуму й затвердженому плану; 4) кадрове, фінансове й матеріально-технічне забезпечення; 5) ситуаційна обґрунтованість з урахуванням особистості злочинця; 6) творчий підхід з обов’язковим зважанням на можливі зміни ситуації; 7) візуалізація.