Експектації у праві та криміналістиці: постановка проблеми

Abstract

Розглянуто феномен соціальних очікувань як складової правової норми та чинника, що зумовлює реальний статус і поведінку судового експерта. Вихідною тезою є положення концепції верховенства права, згідно з яким право не обмежено законом, а формується широким колом соціальних регуляторів — мораллю, традиціями, культурними уявленнями, практиками. Саме вони утворюють метанорму, яка накладається на закон і часто має сильніший вплив на поведінку, аніж формальні приписи. Обґрунтування наявності згаданої вище розбіжності визначає мету статті. Її досягнення потребувало застосування низки загальнонаукових і спеціальних методів. У наведеному контексті судова експертиза постає не лише як процесуальний інститут, а як соціально-культурний феномен. Її роль полягає у трансформуванні спеціального знання в доказ, проте суспільство очікує від експерта значно більшого, аніж передбачає закон. Ці очікування — експектації — формуються не лише правовими нормами, а й культурними наративами, масовою культурою, уявленнями про науку як джерело безпомилкової норми: невідповідність їм спричиняє соціальні санкції незалежно від реальних можливостей науки або процедури. Показано, що механізм формування експектацій ґрунтується на триєдності статусу, очікування та санкції. Криміналіст як носій спеціального знання набуває статусу, частково зумовленого культурними óбразами, а не лише законом. Це породжує розрив між реальним та удаваним статусом, що стає джерелом тиску, помилок і стигматизації. Водночас наука, яка забезпечує експертизу методами, сама є системою норм і може продукувати хибні уявлення, що згодом виявляються непридатними для з’ясування юридичної істини. Наукова новизна статті полягає в уведенні до правничого дискурсу категорії «експектації» як правомірної вимоги учасника правовідносин, що випливає не лише із закону, а й загалом із соціальних регуляторів, які формують право. Це дає змогу пояснити, чому криміналістика перебуває під постійним соціальним тиском і чому її культурний профіль значно ширший за процесуальний. Стаття відкриває перспективу подальших досліджень щодо ролі культури у формуванні правових норм і необхідності публічної комунікації для зменшення розриву між очікуваннями й реальними можливостями експертної діяльності.