Надання правничої допомоги свідкові у кримінальному провадженні: особливості та проблемні питання

Abstract

Мета статті — з’ясувати особливості визначення правового статусу адвоката, залученого для надання правничої допомоги свідкові у кримінальному провадженні, окреслити проблемні питання його практичної діяльності. Застосовано загальнонаукові методи (аналіз і синтез, системного аналізу, логіко-структурний, узагальнення, порівняльно-правовий тощо). З’ясовано, що правовий статус адвоката, залученого для надання правничої допомоги свідкові, до сьогодні залишається нормативно не визначеним, як і правовий статус захисника та представника особи у кримінальному провадженні, що створює підґрунтя для наукової полеміки, зокрема щодо проблеми окреслення повноважень адвоката під час здійснення практичної діяльності. З’ясовано, що науковці по-різному визначають таку діяльність і повноваження адвоката. За законодавством України адвокат, залучений для надання правничої допомоги свідкові, не здійснює ані захисту, ані представництва, тож таку форму діяльності слід розуміти як інший вид адвокатської діяльності: адвокат не набуває похідного процесуального статусу від свідка, тобто не має його прав. Водночас адвокат унеможливлює порушення прав свідка, є гарантом недопустимості свавілля або перевищення повноважень з боку представників сил безпеки, забезпечує реалізацію процесуальних інтересів свідка, його право на свободу від самовикриття, недопущення притягнення завідомо невинного до відповідальності й застосування методів психологічного тиску, фальсифікування або фабрикування окремих відомостей, речей і документів тощо. Отже, залучений адвокат сприяє реалізації багатьох завдань, але його базова функція полягає в забезпеченні захисту процесуальних інтересів свідка й реалізації його прав. Обґрунтовано, що залучений адвокат має права, які базуються на загальних засадах кримінального провадження, і гарантії, що поширюються на нього як на учасника процесуальної дії, а також повноваження, гарантовані йому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Попри підтримку позиції щодо нормативного закріплення правового статусу адвоката, залученого для надання правничої допомоги свідкові, спростовано доцільність уведення до кримінального провадження такого суб’єкта, як правничий консультант свідка (правничий повірений / процесуальний юрисконсульт), оскільки це суперечить конституційним правам.