Методи розслідування злочинів на українських землях у добу Середньовіччя

Abstract

Мета статті — проаналізувати методи розслідування злочинів, застосовувані на українських землях у добу Середньовіччя на основі норм звичаєвого права Широкої «Руської правди», з’ясувати їхню роль у формуванні криміналістичного вчення про методи розслідування кримінальних правопорушень (зокрема, криміналістичної методики як складової сучасної криміналістики). Для досягнення поставленої мети автор послуговувався загальнонауковими методами: спостереження, порівняння, абстрагування, аналізу, синтезу, моделювання тощо. Здійснено науковий аналіз методів розслідування злочинів, регламентованих нормами Широкої «Руської правди» часів Київської Русі. Зазначено, що методи розслідування злочинів «заклич», «звід» і «гоніння сліду» як комплексні процесуальні дії спрямовували на розшук і переслідування злочинців, знайдення викраденого. Зауважено, що сформовані ще в додержавному суспільстві в судовій практиці общинних судів «заклич», «звід» і «гоніння сліду», засновані на взаємодії членів громади, набули такої ефективності, що після формування держави їх застосовували й розвивали вервні суди Київської Русі та Галицько-Волинської держави, а згодом перейняли правонаступники цих органів — копні суди. У Широкій «Руській правді» та Статутах Великого князівства Литовського ці методи розслідування закріпили вже на загальнодержавному рівні. Поширений у той час інститут звичаєвого права «сочення» давав змогу отримувати криміналістично значущу інформацію про злочинця з метою його переслідування за ідеальними слідами, доречними в разі невиявлення, знищення або низької інформативності матеріальних слідів. Доведено, що правові процедури звичаєвого права («звід», «гоніння сліду») стали підґрунтям для розроблення сучасних методів розслідування кримінальних правопорушень за гарячими слідами та за інформацією про предмети й об’єкти злочинного замаху, криміналістичного аналізу слідової картини, криміналістичного профілювання, криміналістичної ретроспекції. Зроблено висновок, що передавання досвіду із розслідування злочинів у межах однієї територіальної громади від старших членів общини молодшим не лише сприяло вдосконаленню навичок застосування методів розслідування, а й мало певний превентивний вплив на учасників цих правових дій, утримуючи їх від скоєння правопорушень і приховування відомих їм протиправних дій, учинених іншими членами громади.